Останніми днями зважую усі кроки, думаю над життям, над тим, що не встигла, що не зробила, ... а що не встигну і не зроблю ... подумками збираюсь в подорож, яка дасть мені змогу трохи відпочити, відпочити від того, що тут, хоча те, що відбувається не можливо скоро збагнути та зрозуміти та й відпустити ...
Прочитала гарну фразу і побачила СЕБЕ!
[B]"Люди, які звикли часто розчаровуватися в житті, довго не можуть повірити своєму щастю. І чекають і від нього можливого розчарування"[/B] ... я роблю так само ... а треба радіти ... кажуть, чим більше радієш, тим більше отримуєш!!! ... так намагатимусь робити ... та я й так роблю, просто виходить воно в мене якось не так ...
Чому все так?